В цьому році не мали часу/можливостей добре напланувати відпустку. В малих канікули, в липні обов’язково треба було їхати кудись, знаючи термін(15 - 26) але ще на початку липня(!) ми не знали чи дійсно поїдемо і куди саме. Почалася легка паніка :))
Але дива трапляються. Можна сказати, що ця подорож відбулась завдяки чарівній Анастасії Дмитрук. Настя написала на своїй сторінці у ФБ пост про Албанію - “рай, доступний кожному))”
Албанія??? Гм… Почали читати і загорілися :) Довідалися, що для туристів країна дуже безпечна(в топі найбезпечніших країн Європи!). Так, в них 600 000 калашів на руках і досі є кровна помста, але… гість - то гість, то святе. Ну і власники туристичного бізнесу, який стрімко розвивається, вони розуміють: будуть проблеми - бізнес накриється. В нетуристичних областях теж дуже спокійно. Але не варто провокувати. Якщо людям немає що їсти, а ви приїдете в золоті та з пачками грошей (серед наших друзів таких унікумів, здається, немає, пишу просто, щоб ви зрозуміли) - все може бути.
Розпитався у Насті, що і як і… почали планувати.
Тут варто пояснити, що ми не прихильники лінивого відпочинку : Х зірочок, ол інклюзів, пляж, парасолька, сніданок, обід вечеря… бррр… це не про нас. Нам хочеться їздити, знайомитися із людьми, вивчати країну(и), ходити, плавати, літати… Просто рух, драйв.
Інакше вже просто не можемо. Ну і, всі наші подорожі досить бюджетні. Ми знаємо ціну грошам, економимо і категорично відмовляємось від непотребу.
В Україні легше, бо є, наприклад, тур-фірма Феєрія, її всі хвалять, вона пропонує досить дешеві тури на Балкани. Це точно не реклама цієї фірми, це просто констатація - вони це роблять. В Чехії інші ціни на таке + я взагалі не впевнений, що формат нам підійшов би.
Так от. Почав дивитись. KIWI.COM - зручний інструмент, спробуйте. Мені, як програмісту, потрібно саме таке : хочемо летіти приблизно звідси (+- пару сотень км) приблизно сюди(+- пару сотень км) ось в такі дати (так +- пару днів ;).
Липень… Все розкуплено. Знайшли варіант, як “підлетіти” ближче до Албанії. Не ідеальний. Напишу вже зараз, що нам поїздка дуже сподобалась але тепер, маючи якийсь досвід, маршрут/транспорт ми б вибрали інший. Але мали те, що мали :
Візейр
Будапешт(Угорщина) - Скоп’є (Македонія)
Скоп’є - Братислава
На 4-х квитки обійшлися десь в 5 тис.
Подивились на мапу. Скоп’є. А нам тре в Саранду. Солідна відстань але є можливість побачити 2 країни. Побачили здорові озера на кордоні між Македонією та Албанією, дізналися про Охрід, Тре відвідати :) Скоп’є - Охрід - дуже просто. 3 години автобусом.
А далі? Ну… 300 - 400 км, якось доїдемо… Городами проскочимо :) Такий був “план”.
Ок. Літак з Будапешту - зранку. Явно тре десь зупинитися. Знайшли там знайомих волонтерів (тепер це вже друзі Сергій та Олена). Вони нас приютили в себе, познайомили з Будапештом. Чудова дуже позитивна родина. В Будапешті ми, можна сказати, не були(я був зовсім маленьким, лише кілька годин).
Сподобалось. Будапешт виглядає… більшим, світлішим, теплішим(хоч вітер і тут сильний) ніж Прага. Південне місто. Весь час думалося, що море поруч :) Тре буде їхати на кілька днів. Навіть подумалося, що ми могли б тут жити.
Лука, син наших друзів, відвіз нас в аеропорт. Македонія не в ЄУ. Візи не потрібні. Але перевірки по повній. Полетіли.
Аеропорт Скоп’є(Skopje). Кілометрів 25 від міста. Таксистів повно. Від 20 євро за машинку.
Ми сіли в автобус(шатл). Вартість квиточків - 140 динарів з людини (ділимо на 2 отримуємо приблизну ціну в кроні/гривні). Мінус - ходять раз на 1 - 2 години. Ми про це не знали, відповідно чекали в автобусі десь годину …
Приїхали в Скоп’є, tripadvisor підказав пообідати в недорогому місцевому ресторані Destan. Чевапчичі(к'ебап) з цибулею і приправами, хліб, болгарський грильований гостренький перець. Дуже просто і смачно.
Походили центром годинку під дощем. З речами(!). Помилка. Камера схову на авто/жд вокзалі. 50 динарів за сумку. Скоп’є - це кіч нереальний. 150 пам’ятників на квадратний кілометр :) Мабуть, так не має бути, але… якщо абстрагуватися і сприймати це як якийсь шалений перфоманс - най буде, навіть весело. У Македонії своя складна історія. Свій совок, своя диктатура, свої революції. Почитайте.
Погуляли, сіли на автобус, поїхали в Охрід(Ohrid). Через airbnb забронювали там житло на 2 ночі.
Приблизно 700 крон за номер на 4х. В Чехії складно знаходити щось за такі ціни :) Господар, Саша, зустрів нас на автовокзалі, привіз в апартаменти, показав, розказав. Чудова людина. Дамо контакти, як будете їхати ;)
Два дні в Охріді. Дуууже гарно. Велетенське озеро дійсно нагадує море, красиві церкви, фортеця, античний амфітеатр, вузенькі вулички, бухти, човники, монастир, балканська їжа (дешевше ніж в Празі), музика. Ну і позитивні люди.
Купання в Охрідських озерах… Нмд краще брати човен, відпливати подалі від берега і там купатися. Або є пару пляжів. Народу не дуже багато. Тільки погода була… не для купання. Але нам то не сильно заважало. Схоже на звичайне місто біля моря, тільки це не море :))
Є ще там поруч місто Струґа(Struga). Проїжджали. Гарненьке. Подібне на Охрід але… інше :) Наступного разу треба туди заїхати.
Ходили, ходили, ходили... Весь час. Малі троху нили, потім змирилися :)
Якщо вам подобається нічне життя - в Охріді воно там є. Ми вам про нього багато не розкажемо, єдине - радимо зайти в бар Cuba Libre. Там танцюють дівчата з Куби. Так танцюють, що… майже всі відвідувачі бару приєднуються. Один вечір побули там годинку і навіть потанцювали. Дуже класно, позитивно.
Ще раз, вночі Охрід гуде. Якщо у вас маленькі діти або вам таке не цікаве - краще знайти житло не на березі озера. Тоді зможете виспатися.
Саша порадив нам пару ресторанчиків “не для туристів”.
Чорба. Здорооооова тарілка супу із великою кількістю м’яса. Вони це їдять на … сніданок :) Такі в них традиції.
Вино Tuga za jug.
Риба - єдине, що там коштує не дешево. Бо в озері її мало. Не пробували. Мало сенсу.
Якщо дивитись на карту, найкоротший шлях в Саранду - попід кордоном Греції, через місто Корча. Так і вирішили їхати. НЕ раджу так робити! ;) Зараз поясню чому.
Саша нас відвіз в Корчу. Проїхали кордон. Візи не потрібні але перевірки, штампи в паспортах.
Далі буде “суб’єктивщина”. Дивіться, ми були в кожній країні лише кілька днів. Дуже мало спілкувалися з місцевими. Всього, може пару годин розмов. Цього точно не достатньо, щоб розібратися в ситуації, в людях. Відповідно, не дуже довіряйте тому, що я зараз напишу.
Здається, македонці не дуже люблять албанців. Італійці, схоже теж. Вони бачили наплив албаньських біженців, мали із ними проблеми. Якщо я вірно зрозумів, то після Першої світової, частина землі, яку македонці вважали своєю, відійшла албанцям. Там залишаються македонські поселення. Македонці скептичні, щодо розвитку, перспектив Албанії. Вважають, що там лише хаос та живуть самі “терористи”.
Відповідно, Саша скептично ставився до нашої ідеї(бо… ну що там може бути в тих терористів?), але через кордон нас відвіз. Була ділянка абсолютно розбитої дороги. Я думав, що так буде всюди але… ні. Далі з’явилась справжня дорога. 90% машин на дорогах - мерседеси. Де вони їх взяли і чому саме мерседеси - то інша справа, але ніде правди діти, то сільський розум + культ. І я не знаю, чого там більше. Саша каже: їм спати немає на чому, але мерседес має бути :)
На дорозі аварія. В Албанії це проблема. Джигіти. Погана статистика. Крадіжок, мабуть, менше ніж аварій. Вузенькі гірські дороги та албанський темперамент…
Македонці - слов’яни. Мова зрозуміла. У албанців - ніц не розумієш. Прості фрази вивчити складно. Точно не за пару днів… Англійська. Але дуже проста.
-Проблем?
-Йес
- Біг проблем?
- Йес
- еназе вей?
- но
Евакуатор ніхто не хтів пропускати, всі намагалися влізти перед ним. Саша посміхався: Ну я ж казав ;)
Вздовж доріг продають овочі, фрукти, лісові горішки. Гарні села, акуратні будиночки, городи, виноградники, поля...
Гори. Неймовірно красиві гори і полонини!
Місто Корча. Ще коли були в Охріді, забронювали житло в Корчі на 1 ніч. Ціни - всюди намагалися резервувати до 1000 крон на ніч(лише в Саранді, прямо біля моря, вийшло десь 1200). В Корчі, було приблизно 800. Але половина будинку на ніч в нашому розпорядженні :)
Саша довіз до центру міста і… все. “Я маю їхати, зателефонуйте господарю, най він вас забере”. Йому відверто в Албанії не подобалось. Розвернувся і поїхав собі назад в Македонію.
Лізу подивитися, який там телефон в господаря і… його немає! На Букінгу немає! Круто.
Ну, хоч адреса є. Беремо таксі.
Завжди домовляйтеся про вартість заздалегідь. ЗАВЖДИ! Інакше будете неприємно здивовані. Взагалі, це те, до чого маєте бути готові. Вам будуть намагатися все продати значно дорожче, ніж воно є. Я це назвав “східний базар”. Ось таку модель собі придумав і… не мав із тим проблем. Є і є. Будьте готові, торгуйтеся. Будьте вперті, наполегливі, але не злі: немає чого сердитися на дощ, наприклад.
Гроші. З досвіду: обмін валют знайти значно важче ніж банкомат. Мати троху євро, наприклад, не завадить. Але картка - надійніше. Давно вже користуємося схемою “два рахунки одна картка”: один рахунок без картки, на ньому зберігаються ваші заощадження. Другий рахунок з карткою. За допомогою інтернетбанкінгу перекидаєте незначну суму з основного рахунку на той, що з карткою, фактично перед самим зняттям грошей з банкомату, або будь-якою оплатою. Так безпечніше. Але є одне але: у вас має бути мобільний інтернет.
Роумінг. Страшено дорогий, навіть не думайте. Завжди купуйте місцеву картку. Завжди.
Ціни на інтернет в роумінгу(Македонія, Албанія) нереальні - 300 крон/грн за мб. Будьте обережні.
Так от… Якось домовилися із водієм, який англійською не володіє, все “на пальцях”. Приїхали.
Власник, старший пан, не володіє англійською, та його друг, той троху розуміє.
Та ще парочка. Десь годину домовлялися про все (так, східний базар ;). Але потім пішли разом в місто, показали, де зупинка автобусу, де центральна вулиця, де можна повечеряти...
Ще в будинку жили двоє дівчат із Голландії. Зранку вони теж мали їхати на Саранду. Познайомилися.
О, то це ви були проти України в Європі?
? Ми, особисто, були за. Пересварилися із усіма знайомими. То був бій…
Ага, ну ок. Дякуємо :)
Пішли повечеряти. Місце, яке показав господар не сподобалось. Пішли в інше, яке нам порадив хлопчина в кав’ярні. Ніч, стрьомний район без ліхтарів, Малі сонні, Галя хвилюється ;) Але інтуїція підказувала, що все буде добре.
Знайшли. Файно, купа місцевих, великі родини за столом. Музиканти. Всі співають.
Проста і дуже смачна їжа: овочі, хліб, м’ясо, вино, фантастичний грильований перець з сиром... Малий вибрав спагеті. Це було надто складним блюдом, схоже, бо він чекав довше за всіх. Ми вже хотіли їхати. Принесли, вибачились, пригостили ракією.
Звідки ви?
Україна.
О… - наливають ще. Я намагався заплатити. Без шансів.
Викликали таксі. Приїхав італієць.По дорозі ділився з нами враженнями про Албанію “
Корча мені дуже подобається, але решта Албанії - так собі.
Зателефонував тому бармену. Думаю, запитав в нього, скільки з нас взяти.
Після розмови каже: та, скільки дасте, стільки й буде. Відвіз.
Коротка ніч. О 5-й підйом. Разом з дівчатами з Голландії побігли на “автостанцію”.
О 6-й їде єдиний автобус. Питалися в господаря, як довго їде. Каже - десь 5 годин. Ок.
Заскочили в… більшу маршрутку, на останні вільні місця. Водій приніс стільці(!) люди посідали в проході. Кілька людей не влізло. Далі був треш, який навіть не хочеться описувати. Їхали 8 годин. Дорогою набирали ще людей. Часто зупинялися. Роздавали кінедріл, бо дорога ще та. Водій зупинився десь в горах. Зібрав гроші. Ціна неприємно здивувала, довго сварилися (не тільки ми, дівчата-голландки теж).
Якось доїхали. Ви так не робіть.
А… гори. Неймовірні. Там хочеться літати, хочеться їх обіймати. Казка.
Але… краще там ходити пішки ніж їхати маршруткою ;)
Саранда. Невеличке місто. Кілька вуличок біля моря - висотні будинки, що “лізуть на скелю”. Таке враження, що 100% квартир в тих будинках влітку здається. Готелі.
Гарні пляжі. Чисте море. Повітря. Музика. Кава. Риба. Салати. Сувеніри. Кораблі(здорові лайнери підпливають). Вставали раненько, йшли на море, зустрічали схід сонця.
Церкви, мечеті. Ціни дуже гуманні(переважно нижчі за празькі) але… “східний базар”. Тобто, цінників ви не побачите. Все придумають, дивлячись на вас. Будьте уважні :)
Приїхали і… не змогли знайти апартаментів. Просто, немає такої адреси :) Зателефонували.
Ви хто? Де ви? Ага… Зараз перевірю і зателефоную.
Чекаємо. Ніц. Телефонуємо - скидають. Троху нервів але потім все владналось. Приїхали господарі. Підозріло дивилися на нас. Познайомились. Все ок. Віддали нам ключі. Ввечері ще довезли постіль. Більше ми їх не бачили. Як їхали - залишили ключі всередині і захлопнули двері.
1.5 дні відпочивали. Довше висидіти на одному місті для нас проблема :)
Ксаміль. 10 км від Саранди. Селище. Пляжі + кілька невеличких островів. Взяли катамаран (значно дешевше, ніж в Празі на Влтаві). Плавали навколо островів цілий день, купались...Насолоджувались тишею, сонцем, блакитним небом і морем… Справжній Рай. Щастя є.
В Ксаміль (і Бутрінт, читайте нижче) ходить автобус. Розклад є, але знайти його не так просто. Їде хвилин 30. З тих 30 хвилин, десь 20 крадеться вузенькими вуличками Саранди.
Останній автобус із Ксаміля їде приблизно о 17:30. Не ризикнули(багато людей), верталися передостаннім. Таксі коштує 300 - 400 крон/грн, як домовитесь. Краще сідати в центрі в автобус. Ціна - 50 лек (10 крон/грн). Діти, теоретично, безкоштовно.
Потім почалася “спека неймовірна”. +35 і більше. Планували їхати на гірське озеро “Блакитне око”. Нішмаглі. День в Саранді.
Бутрінт. За Ксамілєм, ще 7 км. Процитую вікі:
Бутрінті (лат. Buthrotum, алб. Butrint або алб. Butrinti) — археологічний музей-заповідник на півдні Албанії неподалік від Саранди, поблизу кордону з Грецією. Розташований на березі однойменного озера, за два кілометри від Іонічного моря, напроти острова Керкіра. Сучасне албанське селище з назвою Бутрінті розташоване неподалік.
В 1992 році розкопки грецького та римського міст включені до списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. В 1999 році об'єкт розширено включенням до нього середньовічної венеціанської фортеці.
Там багато цікавого, історія, легенди, рай для археологів. Албанські цикади співають так, що наш голос губиться, пахощі лаврового листя, яке тут по-всюду… Але не варто їхати сюди в +35. Нас “накрило”. Але гарно….
Повернулися в Саранду. День в Саранді і… тре вертатися.
Спробую підсумувати. Албанія мені дуже нагадує Крим з мого дитинства. Знаєте, як згадується щось з дитячого життя? “Було цікаво, весело, сонце, зелена трава, купа друзів і тд” :) Море схоже, каміння, трави, цикади, запахи, свіже гірське/морське повітря, спека, люди(так, клімат та природа формує людей). Дуже позитивно. Але, тільки якщо ви таке любите. Якщо ви любите “люксус і сервіс” - це, мабуть, не для вас. Тут інше. Тут ви можете знайти спокій і набратись сил, отримати задоволення від мандрівок і близьких людей поруч з вами, забути котра година і день тижня… Приїдьте сюди, побачте все на власні очі і зробіть свої висновки…
Назад, ясна річ, поїхали іншою дорогою. Автобус до Тірани. 5 годин. Здоровий автобус , кліматизація, хороша дорога. Все ок.
Тірана. Столиця. Побули там десь годину. Величезне місто, яке будується, кипить життям, здорові дороги, пробки, бетон, купа людей, галас… Не пішло. Сіли на бусік до Охріду. 3.5 години. Переважно хороша дорога. Хвилин 15 провели на кордоні (Албанія/Македонія). Албанці подивились на купу паспортів і… не стали перевіряти. Їдьте собі :) Македонці отримали “хабар” від водія буса (банку редбул) і швидко все перевірили. Кордон майже біля озера Охрід. Проїхали місто Струга. Саме тоді подумалось, що воно не гірше, ніж Охрід. Саша нас зустрів і поселив в номері “лише для своїх”, бо все вже було зайнято, а ми приїхали без попередження. 20 годин в Охріді. Цього разу купалися але вже особливо ніде не гуляли…
Наступного дня - бус на Скоп’є. 3 години. Приїхали, через кілька годин літак. Ми так думали :) З’ясувалося, що ми приїхали на день раніше! Довелося знайти, де переночувати. Там були свої приколи, але то не так цікаво. Накупили в маркеті продуктів, готували собі вечерю та сніданок. Потім відвезли речі на автовокзал в камеру схову. Сіли на двоповерховий автобус і поїхали на гору. Піднялися на канатній дорозі до Хреста тисячоліття, звідки відкривається фантастичний вигляд на все місто і гори. Дуже гарно.
Повернулися тим самим двоповерховим автобусом. Поїли чорби:
Звідки ви? Україна? Шевченко!!!
Автобус до аеропорту. Виліт затримали на годину. Прилетіли в Братиславу пізно. Автобус до залізничного вокзалу. Встигли на поїзд. Поїзд Братислава - Прага я особисто вважаю найгіршою частиною подорожі в Албанію але не будемо про сумне...
Щасливі. Відпочили та набралися сил. Готові працювати.
Далі буде!
Володимир Теленько для uaportal.cz
Галина Андрейців likes this.